Jaguar F-Type SVR з’явився у 2016 році як найшвидша версія британського двомісного спорткара. Його компресорний V8 розвивав 575 к.с., а купе могло досягти 322 км/год. Виробництво всієї моделі F-Type завершилося у 2024 році.

Як з’явився SVR

Jaguar представив F-Type як кабріолет у 2013 році, а 2014 року в продаж надійшло купе. Над швидшою версією працював підрозділ Special Vehicle Operations. У січні 2016-го компанія оголосила, що F-Type SVR дебютує в Женеві та надійде у продаж влітку.

SVR запропонували в обох типах кузова. П’ятилітровий V8 із механічним нагнітачем розвивав 575 к.с. і 700 Нм. Jaguar заявляв розгін з місця до 60 миль/год, приблизно 97 км/год, за 3,5 секунди.

У лютому 2016-го Jaguar відкрив приймання замовлень перед женевською прем’єрою. Це були ціни на момент запуску для британського ринку.

Крім двигуна, змінили аеродинаміку та ходову частину:

• активне заднє антикрило;
• ширші шини;
• нові амортизатори;
• полегшений титановий вихлоп.

Повний привід входив до конструкції версії SVR.

Перший SVR у Jaguar

Серед усіх F-Type SVR був особливим. За пресрелізом Jaguar, це перша модель марки з літерами SVR і перший серійний Jaguar, який розробили в підрозділі Special Vehicle Operations. Дебют відбувся на Женевському автосалоні 1 березня 2016 року, продажі стартували влітку. Версію додали до гами 2017 модельного року поруч з F-Type, F-Type S, British Design Edition та F-Type R.

Раніше той самий підрозділ зробив обмежену серію F-Type Project 7. За даними Jaguar, усі 250 екземплярів розкупили.

Як змінювалася гама

У квітні 2017 року F-Type отримав початкову версію з дволітровим турбочотирициліндровим мотором приблизно на 300 к.с. За даними evo, це найпотужніша «четвірка», яку будував Jaguar, а розгін до 100 км/год займав 5,4 секунди.

Оновлення Jaguar представила в грудні 2019 року: надтонкі світлодіодні фари Pixel LED і цифрову панель приладів на 12,3 дюйма. Версія R P575 після нього мала п’ятилітровий V8 потужністю 575 к.с. і розгонялася до 97 км/год за 3,5 секунди. Її максимальну швидкість електроніка обмежувала 300 км/год. Менш потужний V8 P450 віддавав 450 к.с.

Кінець виробництва F-Type

Останній F-Type зійшов з конвеєра заводу Castle Bromwich у 2024 році. Jaguar повідомив, що автомобіль передадуть до колекції Jaguar Heritage. Це зелений кабріолет із п’ятилітровим V8, а не SVR.

За даними виробника, загалом випустили 87 731 F-Type. Компанія повідомляла, що продажі наявних машин триватимуть до початку 2025 року. Припинення виробництва стосувалося всієї моделі, а не лише її найшвидшої версії.

Останню серію, ZP Edition з 575-сильним V8, Jaguar анонсувала в жовтні 2023 року: 150 машин мали зібрати протягом 2024-го, останнього року випуску.

Головне

• 2015 рік: уряд посилив вагові обмеження для перевезення подільних вантажів.
• З 1 жовтня 2021 року порушення почали оформлювати автоматично за зважуванням у русі.
• Враховують не лише загальну масу, а й навантаження на осі та категорію дороги.

Габаритно-ваговий контроль в Україні поступово перейшов від оголошення обмежень до автоматичної фіксації порушень. У 2015 році уряд посилив правила для перевезення подільних вантажів, а у 2021-му зважування в русі стало підставою для штрафів.

Що змінили у 2015 році

Постанова Кабінету Міністрів №869 від 21 жовтня 2015 року стосувалася, зокрема, перевезення вантажів, які можна розділити. Обмеження за фактичною масою, тобто масою автомобіля разом із вантажем:

Для доріг місцевого значення також діяла окрема межа навантаження на вісь. Контейнеровози можуть їхати до 46 тонн лише на маршрутах, визначених Укравтодором і Державтоінспекцією. Число 40 тонн не описує дозволену масу самого товару в кузові.

Постанову оприлюднили на урядовому порталі 2 листопада 2015 року. Заборона діяла для машин із фактичною масою понад 40 тонн або навантаженням понад 11 тонн на вісь. На дорогах місцевого значення, крім 24 тонн загальної маси, діяла межа в 7 тонн на вісь. Укравтодор і обласні служби мали опублікувати інформацію про обмеження на своїх сайтах і встановити знаки.

Уряд назвав і плани щодо контролю: 200 автоматичних пунктів зважування в русі та 100 мобільних комплексів. З 2016 року стежити за дотриманням правил мала нова інспекція Укртрансбезпеки. Штрафи пообіцяли суттєво підвищити, але суми не називали.

Чому це важливо для дороги, пояснювали експерти, на яких посилався уряд: важкі вантажівки понад 40 тонн скорочують міжремонтний період з 12–18 до 6–10 років. Розрахунковий строк служби моста падає зі 100 років до 30–40. Директор департаменту стратегії розвитку доріг Мінінфраструктури Роман Хміль зауважив, що невелика кількість недобросовісних перевізників руйнує дороги, а ремонт варто починати лише після налагодження вагового контролю.

Міністерство інфраструктури пов’язувало посилення контролю зі збереженням дорожнього покриття. У повідомленні 2015 року йшлося про майбутнє використання відеофіксації та обладнання, здатного зважувати транспорт під час руху. Самої заборони було недостатньо: потрібен був спосіб регулярно виявляти перевищення.

Зважування в русі та штрафи

З 1 жовтня 2021 року в Україні запрацював механізм автоматичного оформлення порушень через комплекси WIM, тобто зважування в русі. У листопадовому роз’ясненні Міністерство інфраструктури вказувало для цієї системи штрафи від 8 500 до 51 000 гривень залежно від величини перевищення.

За роз’ясненням міністерства, загальна маса звичайних вантажівок обмежена 40 тоннами, а контейнеровозів 44, або 46 на маршрутах, які визначають Укравтодор і Національна поліція. Навантаження на одиночну вісь не може перевищувати 11 тонн (для автобусів і тролейбусів 11,5), на здвоєну 16, на строєну 22. Для контейнеровозів ці цифри 11, 18 і 24 тонни. Вісі рахують здвоєними або строєними, якщо відстань між ними не перевищує 2,5 метра. Машина не вважається перевантаженою, якщо перевищення норми не більше 2%.

У лютому 2022 року уряд повідомив, що вагові обмеження узгоджували з європейськими стандартами. Допустимі навантаження деталізували залежно від кількості осей та відстані між ними, тому одного граничного значення маси для перевірки конкретного автомобіля замало.

Міністр інфраструктури Олександр Кубраков заявив у 2022 році, що працює близько 100 пунктів зважування в русі, а кількість порушень скоротилася більш як у 30 разів порівняно з попередніми роками. Також зросла відповідальність за ухилення від габаритно-вагового контролю та невиконання законних вимог інспекторів.

Навіть коли загальна маса вписується в межу, розподіл вантажу може створювати надмірне навантаження на окрему вісь. Значення має й категорія дороги. Для планування перевезення потрібні характеристики всього автопоїзда та маршруту, а не лише вага продукції в накладній.

Безпілотний автомобіль Google, представлений 27 травня 2014 року, не мав керма та педалей. Людина всередині мала обрати поїздку й дозволити машині керувати самій. Цей двомісний прототип отримав ім’я Firefly. До масового продажу він не дійшов, проте допоміг створити технологію для сервісу Waymo.

Навіщо прибрали органи керування

Google будувала машину навколо іншої ролі людини: кожен у салоні був пасажиром. За задумом розробників, програмне забезпечення мало самостійно стежити за дорогою, обирати траєкторію, прискорюватися й гальмувати. Від водія не чекали, що він підхопить керування посеред поїздки.

Перші прототипи обмежили швидкістю 25 миль/год, приблизно 40 км/год. Усередині поставили:

• два сидіння з ременями безпеки;
• екран із маршрутом;
• кнопки початку й завершення руху.

Комфорт поступався потребам випробувань: у Google хотіли швидко змінювати конструкцію за результатами тестів.

Компанія планувала виготовити близько сотні машин. Перші тестові екземпляри мали отримати ручне керування, щоб водії-випробувачі могли працювати з ними. Тому презентація автомобіля без керма ще не означала, що будь-який охочий міг сісти в нього на вулиці.

Датчики мали прибрати сліпі зони й помічати об’єкти далі ніж за два футбольні поля в усіх напрямках. Влітку 2014 року водії-випробувачі планували почати об’їзд ранніх версій із ручним керуванням, а невеликий пілотний проєкт у Каліфорнії Google обіцяла запустити за пару років.

Звідки взявся Firefly

Прототип народився 2013 року з паперових моделей із липких стікерів. Команда назвала готову машину Firefly, сусіди казали «коала» або «льодяник». За словами Waymo, її розробили в Каліфорнії, а збирали вручну в Мічигані. Спершу в салоні було третє сидіння обличчям назад, але пасажирам більше подобалося їхати вперед, тож його замінили відсіком для речей.

Серійного випуску не планували: Firefly був платформою для експериментів. Проєкт самокерованих авто стартував у 2009 році. На початку 2013-го компанія закрила внутрішню програму допомоги водієві AutoPilot: під час випробувань співробітник заснув за кермом на швидкості 90 км/год. Після цього команда взяла курс на повну автономність.

Схожий дух мав і інший проєкт тієї пори, літаючий автомобіль AeroMobil 3.0, показаний у жовтні 2014 року.

Від Firefly до Waymo

20 жовтня 2015 року Firefly провіз Стіва Мегена, який мав тяжке порушення зору. За повідомленням Waymo, у машині не було ні органів керування, ні водія для підстрахування.

Після закриття парку Firefly Waymo планувала показувати його в музеях: у Науковому центрі Аризони у Фініксі, Thinkery в Остіні, Музеї комп’ютерної історії в Маунтін-В’ю та лондонському Design Museum.

Наступним носієм системи став серійний мінівен Chrysler Pacifica. Він мав більше місця, звичні пасажирам зручності та міг рухатися швидше за прототип.

У квітні 2017 року Waymo запустила програму ранніх пасажирів, початковий парк Pacifica налічував 600 машин. 2018 року з’явився електричний Jaguar I-Pace, а в грудні запрацювала служба Waymo One: до вересня 2019 року нею користувалося понад тисячу людей. На автосалоні у Франкфурті у вересні 2019-го Waymo заявила про понад 16 мільйонів кілометрів автономного пробігу на дорогах загального користування та понад 16 мільярдів кілометрів у симуляції.

У підсумках 2024 року Waymo повідомила про понад чотири мільйони повністю автономних поїздок за рік. На той момент послуга вже була відкрита для всіх охочих у Фініксі, Сан-Франциско та Лос-Анджелесі. Сам Firefly потрапив до музеїв.

За даними Waymo, щотижня компанія виконувала понад 150 тисяч поїздок, а загалом перевищила 5 мільйонів. Зона роботи охоплювала майже 500 квадратних миль чотирьох великих агломерацій, у тому числі Остін для ранніх пасажирів. Наступного року Waymo готувала запуск в Остіні та Атланті через застосунок Uber, а в Маямі на 2026 рік.

Borgward повернувся на автомобільний ринок у 2015 році після десятиліть перерви. Першою новою моделлю став кросовер BX7, який планували продавати і в Європі. Проєкт дійшов до серійного виробництва, але в листопаді 2022 року суд у Пекіні визнав компанію банкрутом.

Повернення марки

Історична німецька марка припинила роботу ще в минулому столітті. За даними Motor1, у 2014 році китайська Beiqi Foton Motor придбала права на назву та емблему Borgward. Так у компанії Borgward Group, заснованої ще у 2008 році, з’явився власник, який узявся повернути автомобілі з цим ім’ям.

Про повернення офіційно оголосили в березні 2015 року на Женевському автосалоні, де показали класичне купе Isabella. Прем’єра кросовера BX7 та його версії TS відбулася у вересні у Франкфурті.

У пресрелізі з виставки компанія говорила про амбіцію знову стати міжнародним виробником. Вихід на ринки Німеччини та решти Європи планували протягом двох років. Ставку зробили на кросовер, а не на відтворення старих легкових моделей.

Лінійка, продажі й банкрутство

За даними Motor1, у Китаї продавали бензинові BX3, BX5, BX6 і BX7, а для BX7 також запропонували електричну версію. Завод у Бремені планували, але так і не збудували.

Новий виробник не був прямим продовженням попередньої німецької компанії: права на марку придбав інший власник, який збудував окремий автомобільний бізнес. Для покупця BX7 був новим кросовером під історичним ім’ям.

Продажі швидко впали:

Компанія накопичувала збитки. За повідомленням Autoblog із посиланням на Automotive News Europe, у листопаді 2022 року суд у Пекіні визнав Borgward банкрутом. Заяву про ліквідацію пекінська компанія Borgward подала ще 8 квітня 2022 року, повідомляла Yicai Global з посиланням на Foton.

Що було з маркою раніше

Компанію в Бремені заснував Карл Борґвард, який жив у 1890–1963 роках. Вона випускала автомобілі під чотирма марками: Borgward, Hansa, Goliath і Lloyd. Першою машиною, яку Карл сам сконструював, був Blitzkarren 1924 року: крихітний триколісний фургон на 2 к. с. Його замовляла для доставки пошта.

Найпопулярнішою моделлю стала Isabella, її почали випускати у 1954 році. Вона лишалася в виробництві до самого кінця компанії і вважалася одним із найпопулярніших німецьких преміальних авто 1950-х. Модель Lloyd 600 давала доступну мобільність робітничим родинам. У 1959-му з’явилася P100 з пневматичною підвіскою. Спортивні гоночні машини Borgward 1500 RS у 1950-х змагалися з Porsche 550 і 718. Хоча шасі виявилося недостатньо досконалим, і в 1958 році від гонок відмовилися, 16-клапанний мотор з уприскуванням потім став успішним двигуном Формули-2 у болідах Cooper для Стірлінга Мосса.

1961 рік і заводи Бремена

У 1961 році кредитори змусили компанію до ліквідації. Борґвард помер у липні 1963 року і до кінця наполягав, що фірма була платоспроможною. Після повного розрахунку з кредиторами лишилося ще 4,5 мільйона марок. Завод у Бремені купила машинобудівна компанія Henschel, а у 1969 році Henschel злилася з Hanomag. У 1972 році вантажний підрозділ цього об’єднання придбав Mercedes-Benz. У Бремені збирали фургони T1, а з 1978 року й універсал W123.

Хто повернув ім’я

За даними Вікіпедії, у 2008 році в Люцерні заснували Borgward Group AG. Створили її Крістіан Борґвард, онук Карла, і Карльхайнц Кнос. Пізніше компанія переїхала до Штутгарта. Інвестувала й виробляла машини Beiqi Foton Motor, дочірня компанія групи BAIC. Продажі кросоверів стартували у січні 2017 року.

Головне

• У грудні 2015 року працівникам ЗАЗ рекомендували звільнятися за власним бажанням.
• Випуск легковиків упав з близько 22 тисяч у 2013 році до близько 1600 у 2017-му.
• Після банкрутства 2018 року завод перейшов до автобусів і запчастин.

Наприкінці 2015 року працівникам ЗАЗ пропонували звільнятися на тлі падіння виробництва автомобілів. Для заводу в Запоріжжі це був один з епізодів тривалої кризи.

Як скорочувалося виробництво

У грудні 2015 року «Голос України» писав, що працівникам рекомендували подати заяви на звільнення за власним бажанням. Видання наголошувало, що посилається на неофіційні відомості. Передрук на «Автоводі» повідомляв, що людей зі складального, кузовного та пресового цехів обіцяли покликати знову, якщо виробництво відновиться.

На підприємстві роками випускали легкові автомобілі для українського ринку. За даними видання «Перший Запорізький», у 2013 році завод зібрав близько 22 тисяч автомобілів. До 2017-го показник зменшився приблизно до 1600.

Видання пов’язує спад із падінням попиту, економічними кризами, розривом частини виробничих зв’язків і зростанням вартості енергоносіїв. У 2017 році, за його даними, зупинилося серійне виробництво легкових машин, а в грудні 2018-го почалася процедура банкрутства підприємства.

Від легковиків до автобусів

У серпні 2021 року Запорізька РДА повідомила, що завод нарощує випуск автобусів: частину машин сертифікували й продали до ЄС. Суспільне пише, що шкільну модифікацію ЗАЗ А08А2В завод представив ще у 2020 році. Вона розрахована на перевезення до 30 людей. У 2021 році підприємство виграло тендери на 75 шкільних автобусів для Запорізької та Чернігівської областей.

Під час візиту на завод у липні 2024 року прем’єр-міністр Денис Шмигаль повідомив про план виготовити понад 160 автобусів за рік. За даними «Першого Запорізького», фактично у 2024-му підприємство зібрало 179 шкільних автобусів. Воно також виготовляє запчастини до раніше випущених автомобілів.

Завод працює під загрозою російських обстрілів. Видання повідомило про пошкодження автобусного складального цеху та подальше відновлення виробництва.

У 2014 році японські Isuzu та Euglena запустили автобус на дизельному паливі з добавкою, отриманою з мікроводоростей. Дослід почався з заводського маршруту. Через кілька років паливо компанії Euglena випробували і на міських автобусах Токіо.

Як почався дослід

Isuzu виробляє автобуси та вантажівки, а Euglena працювала з мікроводоростю евглена. У червні 2014 року компанії оголосили спільний проєкт DeuSEL. Першим транспортом став автобус, що возив людей між заводом Isuzu у Фудзісаві та станцією Шьонандай. Регулярну роботу на новій суміші призначили на 1 липня.

Компанії хотіли створити біодизель, який можна було б використовувати у чистому вигляді без додаткового навантаження на двигун. Euglena мала розробляти й виробляти паливо, а Isuzu оцінювала його придатність. Технологію планували довести до практичного застосування до 2018 року.

Від автобуса у Фудзісаві до токійських депо

Випробування на семи маршрутах планували приблизно на місяць. Компанія пояснювала, що паливо з біомаси можна використовувати без зміни двигунів автобусів.

SUSTEO має ширший набір можливих складників: серед них використана харчова олія та олія з евглени. Тому запуск токійських автобусів показує застосування біопалива компанії, але не означає, що всі вони працювали лише на водоростях або що паливо замінило звичайний дизель у всьому місті.

Що таке евглена

Евглена діаметром приблизно 0,05 міліметра, 50 мікронів. За даними уряду Японії, вона поєднує властивості рослини й тварини, тому дуже поживна. Через цю поживність її люблять їсти й інші мікроорганізми, і це ускладнює вирощування. Euglena Co. першою у світі навчилася вирощувати мікроводорість у великих обсягах просто неба.

Усе почалося, коли майбутній керівник компанії Міцуру Ідзумо ще студентом поїхав у Бангладеш. Там приблизно 5,5 мільйона дітей віком до п’яти років, тобто 36%, відстають у рості через недоїдання. Спочатку він отримував на місяць стільки евглени, скільки це одне-два зернятка рису. Після кількох років досліджень компанія вийшла на великі обсяги. Вона отримала сертифікат халяль у 2013 році. У 2014-му запустила програму «Генкі»: безкоштовне печиво з евгленою для бангладешських дітей. Шести штук вистачає на добову норму поживних речовин, а за шість років роздали понад 9,5 мільйона пачок.

Чому паливо, а не їжа

Паливо з евглени виробляють із олії, яку мікроводорість накопичує під час росту. Її витягують і переробляють разом з іншою сировиною. Таке пальне придатне для вантажівок, автобусів і літаків. Вуглекислий газ під час згоряння виділяється, але водорість поглинула його з повітря, тому викидів менше, ніж від викопного пального.

Біопаливо з кукурудзи чи цукрової тростини тисне на попит на їжу та підвищує ціни. З евгленою цієї проблеми немає. Її можна вирощувати навіть у пустелях, що важливо для бідних на ресурси країн, зокрема Японії.

Демонстраційний завод збудували у 2018 році. Після дворічного пробного періоду він мав повністю запрацювати в 2020-му. В Україні до автобусів перейшов запорізький ЗАЗ.

UZ Daewoo Gentra з’явилася у 2013 році як доступний седан на основі Chevrolet Lacetti. Машину з узбецького заводу згодом продавали під маркою Ravon, а випуск її пізнішої версії завершився у 2024 році.

Головне

• Травень 2013: показ Gentra, база чотиридверного Lacetti.
• Вересень 2013: Gentra в Україні, ціна від 99 тисяч гривень.
• Жовтень 2015: назву Uz-Daewoo замінили на Ravon.
• 26 липня 2024: з конвеєра UzAuto Motors зійшов останній Lacetti/Gentra.

Звідки взялася платформа

Першим Lacetti став чотиридверний седан, який у Південній Кореї показали наприкінці 2002 року. Седан і універсал стилізувало ательє Pininfarina, хетчбек намалював Джорджетто Джуджаро, писало австралійське GoAuto. Узбекистанський завод GM в Асаці збирав Lacetti з 2008 року під маркою Chevrolet.

Gentra 2013 року стала оновленою версією цього седана. Її випускало підприємство Uz-Daewoo Avto. Назву «Gentra» до цього вже носила інша машина: у 2005–2011 роках так називали оновлений Daewoo Kalos, який продавали в Південній Кореї та В’єтнамі. Узбецький седан від нього ніяк не залежав.

Що представили у 2013 році

Компанія показала Gentra у травні 2013-го. Це версія чотиридверного Lacetti першого покоління.

Узбецькі Gentra оснащували бензиновим двигуном 1,5 літра потужністю 107 к.с. Коробка передач п’ятиступенева механічна або шестиступенева автоматична.

У вересні 2013 року «Урядовий кур’єр» повідомив про появу Gentra в Україні:

До оснащення найповнішої комплектації входили люк, легкосплавні диски та кермо з кнопками керування. Це ціни того часу.

Ravon Gentra і кінець випуску

У жовтні 2015 року марку Uz-Daewoo замінили назвою Ravon, седан став називатися Ravon Gentra. Тому під час пошуку машини з пробігом можна зустріти ту саму модель під різними марками. На українському AUTO.RIA є оголошення про продаж Daewoo Gentra 2014 року; стан і комплектацію кожного конкретного автомобіля слід перевіряти окремо.

У липні 2024 року узбецьке видання Autostrada повідомило про останній Chevrolet Lacetti/Gentra, що зійшов з конвеєра UzAuto Motors 26 липня. Так завершився випуск цієї моделі в Узбекистані. Назви змінювалися залежно від періоду й ринку, тому рік випуску та марка в документах важливіші за одну лише назву Gentra в оголошенні.

Скільки машин зібрали

Після оновлення 2013 року з конвеєра зійшло 487 174 автомобілі, повідомило видання Autostrada.uz. Загалом модель випускали близько п’ятнадцяти років. У 2024-му завод зробив менше 20 тисяч штук. Про припинення випуску оголосили ще у 2020 році.

Останній автомобіль, чорний, зійшов з конвеєра 26 липня 2024 року. Перший Lacetti в Асаці, за даними Kun.uz, зібрали у 2008 році, тож узбецька історія моделі тривала шістнадцять років.

У березні 2015 року наряд ДАІ в Кривому Розі намагався відірватися від водія, який хотів поговорити з інспекторами. Запис із його автомобіля потрапив до місцевих журналістів. Після службової перевірки пресслужба ДАІ повідомила про рішення звільнити працівників з інспекції.

Як поїздка стала публічною

25 березня видання 0564 опублікувало розповідь свого читача Дмитра. За його словами, він помітив, як зупинений інспекторами водій сів у службову машину. Коли той повернувся до власного авто й поїхав, Дмитро вирішив звернутися до наряду та запитати про таку практику.

Він порівнявся зі службовим автомобілем і відчинив вікно. Розмови не відбулося: машина ДАІ почала віддалятися. Дмитро поїхав слідом. Редакція отримала записи з відеореєстратора та мобільного телефона.

За описом 0564, екіпаж:

• рухався міськими вулицями зі швидкістю до 120 км/год;
• виїжджав на зустрічну смугу під час обгонів;
• їхав із увімкненим проблисковим маячком.

Поїздка тривала кількома вулицями, доки наряд не відірвався від автомобіля Дмитра.

Маршрут пролягав вулицями Косіора, Костенка, Дмитрова та Будьонного. Місцями швидкість трималася близько 90 км/год, а на жвавих ділянках сягала 120. За описом видання, машина влітала в ями без пригальмування, а проблисковий маячок працював весь час. Відірватися від автомобіля Дмитра наряд зумів на вулиці Леоніда Бородича. Відео з реєстратора й телефона автор того ж дня виклав на YouTube.

Чим усе закінчилось

Спершу керівник пресслужби місцевої ДАІ Володимир Кисличенко запропонував авторові відео звернутися із письмовою заявою до міського відділу. Підтверджувати чи спростовувати побачене він не став. Уже 28 березня 0564 передало повідомлення відомства про службове розслідування та кадрове рішення. Керівник департаменту ДАІ МВС Анатолій Сіренко наголосив, що порушення інспекторів стосуються також службової дисципліни. Саме звільнення з ДАІ стало оголошеним результатом перевірки.

Таку поведінку Сіренко назвав недопустимою для інспекторів, які мають бути взірцем у дотриманні правил дорожнього руху. Окрім штрафу за саме порушення, вони мали відповісти й за порушення транспортної дисципліни.

Що чекало на ДАІ після 2015 року

Службове розслідування в Кривому Розі збіглося з епохою змін для всієї системи. 2 липня 2015 року Верховна Рада ухвалила закон № 580-VIII «Про Національну поліцію». Для патрульної поліції Києва він набув чинності з дня опублікування, а для Одеси та Львова з 20 серпня 2015 року. Загалом закон мав набути чинності через три місяці після опублікування.

Закон про міліцію втратив чинність. Працівники міліції, які хотіли служити в поліції, могли бути прийняті до неї протягом трьох місяців з дня опублікування закону, решту звільняли через скорочення штатів. Державтоінспекції закон дозволив тимчасово працювати у складі поліції до 31 грудня 2016 року. Там, де патрульна поліція вже готова, керівник мав вжити заходів для ліквідації підрозділів ДАІ.

Київська патрульна поліція вийшла на вулиці 4 липня 2015 року. У Львові, за повідомленням «Радіо Свобода», присягу склали понад 400 патрульних, планували набрати 600. Начальником львівської патрульної поліції став Юрій Зозуля, на урочистостях був присутній прем’єр-міністр Арсеній Яценюк.

Патрульна поліція Кривого Рогу

Історія сталася ще до запуску нової патрульної поліції в місті.

За повідомленням Донецького державного університету внутрішніх справ, Кривий Ріг був 27-м містом, де запрацювала нова служба. На урочистостях 2021 року повідомили про майже 283 тисячі постанов щодо порушень правил дорожнього руху за п’ять років.

Дорожній нагляд у місті перейшов до іншої структури, а подія 2015 року залишилася епізодом роботи тодішньої Державтоінспекції.

За рейтингом 2014 року найдешевше подорожувати Європою на авто було в Іспанії: оренда на тиждень там починалася від 78 євро, а літр бензину коштував близько 1,40 євро. Пізніші дослідження показали, наскільки мінливий такий бюджет: прокат дорожчав і дешевшав навіть за кілька років.

Головне

• 2014 рік: Іспанія, Португалія й Норвегія за ціною бензину та тижневої оренди.
• Іспанський бензин у 2023 році подорожчав на 17,6% проти 2019-го у фунтовому розрахунку.
• Добова оренда малого авто: 58 євро у 2019-му, 111 у 2022-му, 87 у 2024-му.
• Для нового маршруту ціни краще звіряти за Weekly Oil Bulletin.

Що рахували у 2014 році

Серпнева публікація Vgorode наводила порівняння вартості бензину й тижневої оренди. Воно допомагало вибрати країну для поїздки на прокатній машині. Витрати на житло, їжу та дорогу до місця відпочинку ці числа не описували.

Це ціни з публікації 2014 року. Іспанія вигравала за обома складниками. Португалія мала близьку вартість прокату, але дорожчий бензин. Норвегія коштувала найбільше насамперед через оренду.

Якщо прокат не потрібен, велика частина різниці з таблиці зникає. Тоді рахувати треба пальне на весь маршрут та інші дорожні витрати.

Ціни після 2014 року

У дослідженні Post Office за 2023 рік бензин в Іспанії коштував у перерахунку 1,40 британського фунта за літр. Однакове число з таблицею вище може збити з пантелику: валюти різні. Порівняно з 2019 роком іспанський бензин подорожчав на 17,6% саме у фунтовому розрахунку Post Office.

Оренда теж не дорожчала рівномірно. За даними FerryGoGo та EasyTerra, середня добова ціна малого автомобіля в досліджених європейських містах була такою:

Вибірка охоплювала популярні портові міста й острови та стосувалася літнього сезону. Це інший набір пропозицій, ніж у порівнянні 2014 року, тому з цих чисел не слід виводити точний відсоток подорожчання за десятиліття.

Як рахувати новий маршрут

Ціни на пальне можна звіряти з Weekly Oil Bulletin Європейської комісії, який оновлює дані країн ЄС щотижня. Прокат краще рахувати для конкретних дат і місць отримання та повернення.

29 жовтня 2014 року на фестивалі Pioneers у Відні словацька компанія AeroMobil показала третє покоління свого літаючого автомобіля зі складаними крилами.

Що показали у 2014 році

Для зльоту потрібно кілька сотень метрів вільної смуги. Серійних строків автори не називали.

Від 3.0 до закриття компанії

• 8 травня 2015 року. Прототип 3.0 розбився під час випробувального польоту біля Нітри, пілот вижив.
• 2017 рік. На Top Marques у Монако компанія показала оновлену модель 4.0 і відкрила попередні замовлення.
• 20 лютого 2023 року. За Вікіпедією, компанія не знайшла нового фінансування й закрилася після близько 25 мільйонів євро інвестицій.

Серійних автомобілів покупцям вона не передала.

Двадцять років до третьої версії

Над машиною працювала команда в Братиславі. Її вели співзасновники Штефан Клейн і Юрай Вакулік, радником був винахідник Дін Кеймен. За даними Вікіпедії, перша версія належить до 1990–1994 років, друга розвивалася до 2010-го, а проміжна 2.5 вперше піднялася в повітря у 2013 році. У версії 3.0 уже були складані крила й обтічники навколо коліс. Каркас зробили сталевим і закрили вуглепластиком.

Чотири версії машини

Ранні версії не мали складаних крил. Задум полягав у тому, щоб апарат міг перетворюватися з автомобіля на літак.

Розміри й місткість 3.0

• довжина близько 6 метрів;
• розмах крил 8,32 метра, ширина зі складеними крилами 2,24 метра;
• маса порожнього апарата 600 кілограмів;
• двомісна кабіна;
• мотор Rotax 912 потужністю 100 кінських сил.

Для безпеки розробники планували балістичний парашут.

Аварія 8 травня 2015 року

Під час випробувального польоту над аеродромом Нітра біля Янікоців прототип увійшов у штопор. Пілот Штефан Клейн випустив балістичний парашут, але під час спуску апарат розбився й отримав серйозні пошкодження. Сам Клейн обійшовся легкими травмами й вийшов з кабіни сам. У червні 2015 року компанія повідомила, що будує новий прототип.

У березні 2015 року Вакулік називав потенційними покупцями заможних любителів суперкарів і польотів. Після аварії компанія сподівалася на перші поставки до 2018 року.

Інвестор і виробнича версія

6 квітня 2016 року AeroMobil залучила 3 мільйони євро від приватного інвестора Патріка Гесселя, засновника компанії c2i. Вона виготовляє деталі з композитних матеріалів для авіації та автомобілів.

20 квітня 2017 року на Top Marques у Монте-Карло показали виробничу модель. Попередні замовлення компанія обіцяла відкрити до кінця року на «обмежену першу серію». Планували не більше 500 машин, а перші 25 замовників отримали б статус «Founders Edition».

Ідею нового виду транспорту у 2014 році розвивала й Google: компанія показала безпілотний прототип Firefly без керма й педалей.

Alfa Romeo Giulia мала повернути марку до класу спортивних седанів після моделі 159. Восени 2014 року її прем’єру очікували наступного літа, і цей строк справдився: автомобіль показали 24 червня 2015-го. Частина ранніх припущень про двигуни й ціну виявилася неточною.

Головне

• Прем’єра відбулася в музеї Alfa Romeo в Арезе, у день 105-річчя марки.
• Першою показали версію Quadrifoglio: 510 к.с., розгін до 100 км/год за 3,9 с.
• У лютому 2026 року відновили європейські замовлення на Giulia Quadrifoglio.
• Stellantis підтвердила виробництво Giulia та Stelvio до 2027-го.

Що очікували до прем’єри

До прем’єри обговорювали нову платформу та потужну модифікацію, здатну змагатися з BMW M3. Серед можливих двигунів називали:

• 1,4-літровий MultiAir;
• агрегат об’ємом 1,75 літра;
• трилітровий V6.

Це були очікування, а не специфікація серійного автомобіля.

Яку Giulia показали

Першою показали версію Quadrifoglio. У конструкції використали алюміній і вуглепластик, а масу між передньою та задньою осями розподілили порівну. Згодом з’явилися дані звичайних версій: французький прескіт травня 2016 року.

Ранні розмови про стартові 60 тисяч євро не описували весь серійний ряд.

Платформа, завод і рекорд

Giulia стала першим седаном Alfa Romeo після моделі 159. Її збудували на новій платформі Giorgio із заднім приводом і поздовжнім розташуванням двигуна. Перший серійний автомобіль зібрали 19 квітня 2016 року на заводі в Кассіно, повідомляло італійське Motorionline.

Заявлена максимальна швидкість версії Quadrifoglio 307 км/год. У вересні 2016 року Giulia Quadrifoglio з восьмиступінчастим автоматом проїхала трасу Нюрбургринг-Нордшляйфе за 7 хвилин 32 секунди і повернула собі звання найшвидшого серійного седана, писав Motor1.

Нагороди й особливі серії

Euro NCAP у червні 2016 року дав Giulia п’ять зірок і 98% за захист дорослих пасажирів. У голосуванні на звання «Автомобіль року в Європі» 2017-го вона посіла друге місце, а журнал Motor Trend назвав її автомобілем 2018 року.

У березні 2020 року Alfa Romeo показала Giulia GTA і GTAm на 540 к.с.: обидві версії разом обмежили тиражем 500 штук.

Наприкінці 2022 року Giulia оновили: з’явилися матричні світлодіодні фари та цифрова панель приладів 12,3 дюйма.

Giulia до 2027 року

У лютому 2026 року Alfa Romeo повідомила про відновлення європейських замовлень на Giulia Quadrifoglio з початку березня. Поруч у гамі залишилися бензинові версії на 280 к.с. у виконаннях Sprint, Veloce та спеціальній серії Intensa.

25 травня 2026 року Stellantis окремо підтвердила намір виробляти Giulia та Stelvio до 2027-го включно з версіями Quadrifoglio.

Для майбутніх автомобілів цього класу марка розглядає платформи з різними силовими установками, зокрема гібридними й електричними.

Opel Astra покоління K, яку представили в червні 2015 року, стала компактнішою й легшою за попередницю. Головними змінами були просторіший салон та нове світло.

Головне

• Маса знизилась до 200 кг залежно від версії.
• Матричні фари IntelliLux з 16 світлодіодів.
• У 2021 році вийшло шосте покоління, у нього 168 світлодіодів.
• Оновлена Astra 2026 року має електричну версію, гібриди й двигуни внутрішнього згоряння.

Що показали у 2015 році

Перші офіційні подробиці Opel оприлюднила 1 червня. Публічну прем’єру запланували на вересневий автосалон у Франкфурті.

• Маса. Залежно від версії машина втратила до 200 кг порівняно з попереднім поколінням.
• Розміри. Довжина хетчбека 4,37 метра, майже на п’ять сантиметрів коротше за попередника. Для ніг задніх пасажирів додалося 35 мм.
• Двигун. Серед бензинових анонсували літровий турбомотор на 105 к.с.
• Салон. Менше кнопок, мультимедійна система з Apple CarPlay та Android Auto для навігації, дзвінків і музики.
• Світло. Матричні фари IntelliLux із 16 світлодіодних елементів: камера стежила за транспортом попереду, а електроніка вимикала потрібні ділянки дальнього світла.

Кузов у білому, тобто голий металевий каркас, схуд із 357 до 280 кг, ще 50 кг заощадили на шасі. Опір повітря нижчий за 0,30 Cx, а висота зменшилася на 2,6 см, до майже 1,46 м. Того ж червня, 24-го, Alfa Romeo показала в Арезе Giulia.

Двигуни, OnStar і асистенти

Гама покоління K охоплювала потужності від 95 до 200 к.с. Головною новинкою Opel назвала повністю алюмінієвий турбомотор 1.4 на 145 к.с. із пікомом до 250 Нм у діапазоні від 1800 до 4000 об/хв. Його блок на 10 кг легший за чавунний у попередньому 1,4.

Opel заявляла, що на 80 км/год матричні фари помічають об’єкти на узбіччі на 30–40 метрів раніше, ніж звичайний галогенний чи ксеноновий ближній. Це дає приблизно півтори секунди запасу часу. Компанія називала IntelliLux першою такою системою в компактному класі.

Astra K стала першою новою моделлю Opel, яка отримала сервіс OnStar із початку продажів. Після спрацювання подушки безпеки система сама з’єднувалася з центром допомоги. Вона ж роздавала інтернет 4G/LTE на сім пристроїв.

Серед асистентів Opel назвала:

• розпізнавання дорожніх знаків;
• утримання смуги з активною корекцією керма;
• попередження про зіткнення з автоматичним гальмуванням до 60 км/год;
• автоматичну парковку й камеру заднього виду;
• попередження про об’єкти в сліпій зоні.

Astra після 2015 року

13 липня 2021 року Opel представила шосте покоління Astra з передньою панеллю Vizor, цифровими приладами Pure Panel та гібридними версіями із заряджанням від розетки. На старті були також бензинові й дизельні двигуни.

Шосте покоління збудували на платформі EMP2 концерну Stellantis, на якій стоїть і Peugeot 308. Колісна база зросла на 13 мм, а довжина лише на 4 мм. Багажник вмістив 422 літри. Pure Panel складався з двох 10-дюймових екранів, але кліматом керували фізичні кнопки. Бездротові Apple CarPlay і Android Auto були стандартом. Бензинові та дизельні мотори мали від 110 до 130 к.с., гібриди з розетки давали до 225 к.с. Замовлення відкрили восени, перші поставки призначили на початок 2022 року.

30 листопада 2022 року Opel показала електричні Astra і Astra Sports Tourer. Батарея на 54 кВт·год складалася зі 102 комірок у 17 модулях під підлогою. Мотор видавав 115 кВт (156 к.с.) і 270 Нм, максимальна швидкість становила 170 км/год. Попередній запас ходу за WLTP: до 416 км. Швидка зарядка від 100 кВт піднімала батарею до 80% приблизно за 30 хвилин, бортовий трифазний зарядний пристрій мав 11 кВт. Багажник універсала вміщував 516 літрів, зі складеними сидіннями до 1553. Замовлення почали приймати навесні 2023 року.

До 2026 року вибір силових установок розширився. У березневому прескіті оновленої Astra є електрична версія, гібриди й двигуни внутрішнього згоряння. Для Astra Electric виробник заявляє до 454 км за циклом WLTP, це лабораторний показник для відповідної комплектації.

Оновлення стосується хетчбека й універсала Sports Tourer: змінене оформлення передньої частини та світлова емблема Opel. Ергономічні сидіння Intelli-Seats увійшли до стандартного оснащення всіх версій.

Після Гран-прі Австралії 2014 року керівник Формули-1 Берні Екклстоун сказав, що нові турбомотори V6 звучать «не як гоночні автомобілі». Організатори перегонів скаржилися, що шум роботи шин і трибун став чутнішим за двигуни.

Що казав Екклстоун

Налякав його не звук, а його відсутність. Він пообіцяв знайти рішення за кілька гонок, бо чекати до кінця сезону не можна. Двигуни тоді обмежили 15 000 обертів і 1,6 літра об’єму.

Що зробили зі звуком у 2014-му

• Мандат FIA. Президент Жан Тодт дав робочій групі право шукати спосіб зробити звук гучнішим.
• Насадка на вихлоп. У травні Mercedes випробувала її на тестах у Барселоні. Ніко Росберг, який нею їздив, не відчув помітної різниці.

Чому мотори стали тихішими

Від 2006 до 2013 року у Формулі-1 їздили на атмосферних двигунах V8 об’ємом 2,4 літра. У 2014-му їх замінили на турбомотори V6 об’ємом 1,6 літра з рекуперацією енергії. Лімітом став не тиск наддуву, а витрата пального: не більше 100 кілограмів бензину за годину.

Звук змінили два чинники: нижчий максимум обертів, 15 000, і турбонаддув. На практиці мотори рідко піднімаються вище 12 000 обертів на хвилину в кваліфікації та гонці, бо їх стримує витрата пального.

Розмова навколо вихлопу

У неділю, 6 квітня, Жан Тодт заявив, що створять робочу групу, яка шукатиме спосіб підсилити звук. Перші варіанти обіцяли перевірити після Гран-прі Іспанії в Барселоні. Коментатор Мартін Брандл сказав Екклстоуну, що змінити звук можна лише переробивши двигун. Екклстоун не погодився: все повітря в кінці виходить через вихлопну трубу, отже саме там можна щось зробити.

У травні Mercedes випробувала на тестах у Барселоні експериментальну насадку-«мегафон» від імені всіх команд і FIA. Пілот їздив з нею лише вранці, а потім повернувся до звичайної труби. За словами Росберга, на швидкість болід це не вплинуло, а в звуку різниці майже не було. «Мегафон» був першою відповіддю на критику вболівальників, промоутерів і самого Екклстоуна. Спеціалісти FIA записали дані й мали оцінити результат до будь-якого рішення.

Сезон, який перекрив розмову про звук

Mercedes виграла свій перший Кубок конструкторів. Команда оформила його дублем у Росії. Росберг виграв гонки в Австралії та Монако, а Льюїс Гамільтон став чемпіоном з 384 очками й 11 перемогами, Росберг набрав 317 очок і виграв 5 гонок. Mercedes закінчила сезон із 701 очком, на 296 більше, ніж Red Bull. Так перервалася чотирирічна серія перемог Red Bull. Росберг також узяв перший Pole Trophy від FIA за 11 поулів. Календар того року поповнили Сочі з Гран-прі Росії та відроджений Гран-прі Австрії на Red Bull Ring. Остання гонка сезону в Абу-Дабі принесла подвійні очки.

Що було далі

У 2015 році мотори додали приблизно 30–50 кінських сил. Найпотужнішим був двигун Mercedes, близько 870 к. с. Формат V6 1,6 літра залишили і в наступних регламентах, зокрема на 2026 рік. Новий регламент має понад 1000 к. с., а електрика дає приблизно половину потужності. Стефано Доменікалі казав у 2023 році, що правила 2026-го навмисно закладуть гучніший вихлоп, щоб догодити вболівальникам. Заразом з нових силових установок прибрали складний блок MGU-H, а потужність електромотора MGU-K підняли зі 120 до 350 кіловатів. Двигун внутрішнього згоряння віддає 400 кіловатів замість колишніх 850 к. с.

У грудні 2015 року французька група PSA Peugeot Citroën і Toyota оголосили про спільний мінівен на одній платформі. Продавати його мали під трьома іменами.

Головне

• Три назви: Citroën Spacetourer, Peugeot Traveller, Toyota Proace.
• Збирати всі три версії збиралися на заводі PSA біля Валансьєна.
• Пасажирську Toyota згодом почали називати Proace Verso, з’явився електричний варіант.
• У Британії Proace Verso лишився без дизеля.

Що анонсували в грудні 2015-го

Технічних даних не навели, їх обіцяли до публічної прем’єри. Прем’єру призначили на Женевський автосалон у березні 2016-го, продажі на першу половину 2016 року.

Угоду про співпрацю компанії підписали 2012 року. У релізі Toyota сказано, що вона триватиме й після 2020-го. Першим спільним автомобілем став фургон Toyota Proace першого покоління на основі Citroën Jumpy і Peugeot Expert. Нове покоління Proace отримало інше шасі, спільне зі Spacetourer і Traveller.

Платформа, розміри й двигуни

Фургони й мінівени побудували на модульній платформі EMP2 концерну PSA, пише іспанський Motor.es. Світову прем’єру Proace Verso Toyota UK провела 1 березня 2016 року на Женевському автосалоні.

Кузови пропонували трьох довжин: 4606 мм (Compact), 4956 мм (Medium) і 5308 мм (Long). Ширина становить 1920 мм, висота від 1890 до 1905 мм. Колісна база версії Compact 2925 мм, двох довших 3275 мм.

На старті Proace Verso мав лише дизелі: п’ять версій з моторами 1,6 і 2,0 літра потужністю від 94 до 177 к. с.

У 2025 році Euro NCAP за програмою безпеки комерційних фургонів оцінив Toyota Proace на чотири зірки.

Proace Verso: електричний і без дизеля

Три моделі показали під іменами з релізу. За даними Just Auto, збирали їх на заводі Sevelnord біля Валансьєна.

16 листопада 2020 року Toyota Europe анонсувала Proace Verso Electric у двох версіях:

У 2024-му електричний Proace Verso оновили. Auto Express пише про батарею на 75 кВт·год і запас ходу до 214 миль, тобто близько 344 км. У попередній версії було 143 милі, близько 230 км.

Toyota UK у лютому 2024 року написала, що Proace Verso стає суто електричним рядом, бо продаж дизельних версій закінчується.

Навесні 2014 року японські медіа повідомили, що Mitsubishi збирається припинити випуск Lancer Evolution. Нового покоління у планах не було, строк називали короткий: кінець того ж року.

Чутки про кінець Evolution

Десяте покоління Evolution випускали з 2007 року. Під капотом стояв дволітровий турбомотор на 295 кінських сил, у парі з механікою або «автоматом». Заміни йому не готували, принаймні публічно.

Ще в грудні 2013-го писали про можливий гібридний наступник. Це були чутки, не рішення компанії:

• силова установка: трициліндровий дизель об’ємом 1,1 літра та два електромотори, схоже на концепт XR-PHEV;
• платформа нова;
• зовнішність близька до Concept-RA, показаного в Детройті 2008 року.

Чим усе закінчилось

Строк «кінець 2014-го» не збувся.

Mitsubishi назвала Final Edition завершенням історії Lancer Evolution. Гібридного наступника з тих чуток ніхто не зробив.

Каору Савасе в інтерв’ю виданню Drive на питання про повернення Evo відповів, що це його «особиста мрія». Анонсу нової моделі в тій розмові нема.

Як починався Evo

Перший Lancer Evolution з’явився в 1992 році. Під капот седана Lancer поставили дволітровий турбомотор і повний привід від Galant VR-4. Потужність версії GSR становила 250 PS, максимальна швидкість 228 км/год. За 1992–1993 роки продали 5000 машин.

Автомобіль спершу робили лише для Японії. Попит на сірому ринку привів до офіційних поставок у Британію та частину країн Європи приблизно від 1997 року, з Evolution IV. На четверту версію планували випустити 6000 примірників, і їх розкупили за три дні. У США Evo почали возити у 2003 році, з восьмої версії.

Фінський гонщик Томмі Мякінен виграв для Mitsubishi чотири особисті чемпіонські титули у WRC. Йому присвятили спеціальну версію Evolution VI Tommi Mäkinen Edition 1999 року.

Evo X Final Edition

У грудні 2014 року на Tokyo Auto Salon показали концепт Final Edition. Його мотор з більшою турбіною HKS і перепрошитим блоком віддавав 473 к. с. У серію цей варіант не пішов. Журнал Evo писав у квітні 2015 року, що серійний Final Edition складуть із 1000 машин лише для Японії.

Мотор лишився звичайним дволітровим турбомотором MIVEC, приблизно 300 к. с. Покупцям запропонували:

• п’ятиступінчасту механіку;
• кузов GSR;
• чорні шкіряні сидіння Recaro з червоним прошиванням;
• 18-дюймові графітові диски BBS, пружини Eibach, амортизатори Bilstein, гальма Brembo;
• пластину з порядковим номером машини;
• вибір з п’яти кольорів і контрастний дах.

Найшвидшою Evo X вважали FQ-400 потужністю 411 PS. Її продавали через Ralliart UK.

Що кажуть про Evo зараз

За даними Вікіпедії, виробництво закінчилося в квітні 2016 року. Evo X випускали дев’ять років. У 2025 році Каору Савасе розповів Drive, що для нової моделі в Mitsubishi є «набір технологій», а електрифікацію він розуміє добре. CarScoops припускає, що йдеться про гібридну систему з Outlander PHEV на 302 к. с. Концепт Elevance, показаний на Japan Mobility Show, має чотири електромотори й двигун на вуглецево-нейтральному паливі. Складність, за CarScoops, у вартості нової платформи без допомоги Renault і Nissan: звичайний седан Lancer давно зняли з виробництва.

SEAT Leon X-Perience – універсал Leon ST з піднятим кузовом і повним приводом. Нижче оцінки автора тесту, який вийшов у серпні 2015 року. Ціни й комплектації для України тогочасні.

Що за машина

За даними тесту, X-Perience будували на базі універсала Leon ST. В Україні тоді пропонували один варіант.

Що похвалив автор тесту

• Керованість. Машина їздить слухняно, кермо реагує точно. У режимі Sport відгук стає інформативнішим, а DSG тримає вищі оберти.
• Підвіска. Без зусиль відпрацьовує дрібні та середні нерівності.
• Салон. Коричнева алькантара з помаранчевим рядком.
• Шум. До 140 км/год у кабіні тихо, далі з’являється шум, але незначний.
• Витрата. Приблизно 7 літрів у місті та від 5,8 на трасі.
• Викиди. CO2 нижче 130 г/км, рідкість для повнопривідної моделі.

Що не сподобалося

• Зовнішність емоцій не викликає. На думку автора, це ознака дизайну надовго.
• Справжнього позашляховика машина не обіцяє: режимів для бездоріжжя нема, як нема й системи допомоги на спуску.

Підсумок автора: машина вдалася, але розрахована на тих, хто хоче драйву й має 770 тисяч гривень.

Британський ринок 2014 року

У Британії X-Perience пропонували у двох комплектаціях: SE і SE Technology. Замовлення відкрилися 1 вересня 2014 року, у салонах машина з’явилася в грудні. Двигуни були два, обидва 2,0 TDI: 150 к.с. з механічною коробкою та 184 к.с. лише з DSG.

Базова SE мала 17-дюймові диски, чорні рейлінги, тоновані задні вікна, задні парктроніки та двозонний клімат-контроль. SE Technology додавала 18-дюймові диски X-Perience, навігацію з 5,8-дюймовим сенсорним екраном, світлодіодні фари та оббивку з алькантари. Пакет Lux коштував ще 1250 фунтів.

Привід повний, зі зчепленням Haldex п’ятого покоління. Їдучи в нормальних умовах, машина тягне переважно передніми колесами. Коли одне з них втрачає зчеплення, момент передається на колеса з кращою тягою.

Місце в гамі Leon

X-Perience належить до третього покоління Leon, яке SEAT будувала на модульній платформі MQB концерну Volkswagen і випускала в Мартореллі в Іспанії. Покоління представили на Паризькому автосалоні 2012 року. Кузови пропонували три: тридверний, п’ятидверний і універсал ST, на якому й побудований X-Perience. У січні 2017 року Leon оновили.

Leon X-Perience після 2015 року

SEAT представив X-Perience 23 червня 2014 року як позашляхову версію Leon ST. З січня 2020 року в Мартореллі випускають четверте покоління Leon. Вікіпедія зараз вказує Cupra León як альтернативну назву моделі 2020 року.