Безпілотний автомобіль Google без керма: як Firefly привів до Waymo
Безпілотний автомобіль Google починався з двомісного прототипу без педалей. Як досліди з Firefly переросли в сервіс поїздок Waymo.
Безпілотний автомобіль Google, представлений 27 травня 2014 року, не мав керма та педалей. Людина всередині мала обрати поїздку й дозволити машині керувати самій. Цей двомісний прототип отримав ім’я Firefly. До масового продажу він не дійшов, проте допоміг створити технологію для сервісу Waymo.
Навіщо прибрали органи керування
Google будувала машину навколо іншої ролі людини: кожен у салоні був пасажиром. За задумом розробників, програмне забезпечення мало самостійно стежити за дорогою, обирати траєкторію, прискорюватися й гальмувати. Від водія не чекали, що він підхопить керування посеред поїздки.
Перші прототипи обмежили швидкістю 25 миль/год, приблизно 40 км/год. Усередині поставили:
- два сидіння з ременями безпеки;
- екран із маршрутом;
- кнопки початку й завершення руху.
Комфорт поступався потребам випробувань: у Google хотіли швидко змінювати конструкцію за результатами тестів.
Компанія планувала виготовити близько сотні машин. Перші тестові екземпляри мали отримати ручне керування, щоб водії-випробувачі могли працювати з ними. Тому презентація автомобіля без керма ще не означала, що будь-який охочий міг сісти в нього на вулиці.
Датчики мали прибрати сліпі зони й помічати об’єкти далі ніж за два футбольні поля в усіх напрямках. Влітку 2014 року водії-випробувачі планували почати об’їзд ранніх версій із ручним керуванням, а невеликий пілотний проєкт у Каліфорнії Google обіцяла запустити за пару років.
Звідки взявся Firefly
Прототип народився 2013 року з паперових моделей із липких стікерів. Команда назвала готову машину Firefly, сусіди казали «коала» або «льодяник». За словами Waymo, її розробили в Каліфорнії, а збирали вручну в Мічигані. Спершу в салоні було третє сидіння обличчям назад, але пасажирам більше подобалося їхати вперед, тож його замінили відсіком для речей.
Серійного випуску не планували: Firefly був платформою для експериментів. Проєкт самокерованих авто стартував у 2009 році. На початку 2013-го компанія закрила внутрішню програму допомоги водієві AutoPilot: під час випробувань співробітник заснув за кермом на швидкості 90 км/год. Після цього команда взяла курс на повну автономність.
Схожий дух мав і інший проєкт тієї пори, літаючий автомобіль AeroMobil 3.0, показаний у жовтні 2014 року.
Від Firefly до Waymo
| Дата | Подія |
|---|---|
| 27 травня 2014 | презентація прототипу без керма |
| 20 жовтня 2015 | поїздка Стіва Мегена дорогами Остіна |
| 2016 | проєкт Google стає компанією Waymo |
| червень 2017 | завершення роботи парку Firefly |
| 2024 | понад чотири мільйони автономних поїздок за рік |
20 жовтня 2015 року Firefly провіз Стіва Мегена, який мав тяжке порушення зору. За повідомленням Waymo, у машині не було ні органів керування, ні водія для підстрахування.
Після закриття парку Firefly Waymo планувала показувати його в музеях: у Науковому центрі Аризони у Фініксі, Thinkery в Остіні, Музеї комп’ютерної історії в Маунтін-В’ю та лондонському Design Museum.
Наступним носієм системи став серійний мінівен Chrysler Pacifica. Він мав більше місця, звичні пасажирам зручності та міг рухатися швидше за прототип.
У квітні 2017 року Waymo запустила програму ранніх пасажирів, початковий парк Pacifica налічував 600 машин. 2018 року з’явився електричний Jaguar I-Pace, а в грудні запрацювала служба Waymo One: до вересня 2019 року нею користувалося понад тисячу людей. На автосалоні у Франкфурті у вересні 2019-го Waymo заявила про понад 16 мільйонів кілометрів автономного пробігу на дорогах загального користування та понад 16 мільярдів кілометрів у симуляції.
У підсумках 2024 року Waymo повідомила про понад чотири мільйони повністю автономних поїздок за рік. На той момент послуга вже була відкрита для всіх охочих у Фініксі, Сан-Франциско та Лос-Анджелесі. Сам Firefly потрапив до музеїв.
За даними Waymo, щотижня компанія виконувала понад 150 тисяч поїздок, а загалом перевищила 5 мільйонів. Зона роботи охоплювала майже 500 квадратних миль чотирьох великих агломерацій, у тому числі Остін для ранніх пасажирів. Наступного року Waymo готувала запуск в Остіні та Атланті через застосунок Uber, а в Маямі на 2026 рік.
